Шпора: Внешнеэкономическая деятельность Украины

Шпора: Внешнеэкономическая деятельность Украины

ЛМС- це місце, встановлене митним органом України для зберігання під

митним контролем товарів та інших предметів, що підлягають оподаткуванню

митними зборами, але за які такі митні збори ще не сплачено, а також ще не

оформлених митними органами або не пропущених через митний кордон України

внаслідок встановлених заборон чи обмежень. Митні склади становлять митну

територію України, на якій діє зак-ао України Митними складами можуть

користуватись всі українські, спільні та Іноземні субєкти зед МС можуть бути:

1)відкрнтими (загальнодоступними)- в тому разі, якщо право користування цими

складами надано всім українським та іноземним субектам зед;

2)спеціалізованнми- в тому разі, якщо на цьому складі можуть зберігатись

виключно ті товари та інші предмети, що належать власнику (орендареві) складу.

Відкриті МС являють собою госп-кі орг-ції, що здійснюють свою дія-ть на основі

госп-го розрахунку та самоокупання та мають власний бюджет Спеціалізовані МС

можуть не мати саості иного балансу і не одержувати доходи від своєї дія-п.

Статус митного складу визначається при видачі власнику складу ліцензії на

право відкриття МС. Власник МС не має права за своїм бажанням змінити статус МС.

Осн, завдання митного складу: сприяння розвитку зед України та її зближення з

існуючою світовою практикою; створення умов для підготовки Імпортних товарів

для їх використання на території України; сприяння транзитним перевезенням

через територію України тощо. На відкриття та експлуатацію митног складу

видасться ліцензія (сторком- не більше ніж на 1 рік).

38. Підприємства з іноземними інвестиціями в Україні, мотиви, правові

форми і порядок створення. Підприємство з іноземними інвестиціями -

підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене

відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді

якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набирає

статусу підприємства з Іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної

інвестиції на його баланс. На території України підприємства з іноземними

інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України,

Тобто вони можуть діяти у формі спільних підприємств, іноземних підприємств,

акціонерних і усіх видів господарських товариств. Установчі документи

підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені

законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств,

а також відомості про державну належність їх засновників (учасникі в). Майно,

що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду

підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного

споживання), звільняється від обкладення митом. Підприємство з іноземними

інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг),

включаючи ціну на них. Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не

підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції

власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,

Вивезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту, здійснюється

відповідно до законодавства України. Підприємства з іноземними інвестиціями

сплачують податки відповідно до законодавства України. Охорона та здійснення

прав інтелектуальної власності підприємств з іноземними інвестиціями

забезпечуються відповідно до законодавства України. Підприємства з іноземними

інвестиціями самостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію) за

кордоном винаходів, промислових зразків, товарних знаків та інших об'єктів

інтелектуальної власності, які ім належать.

??. Спільна господарські діяльність українських і іноземних партнерів на

території України без створення юридичної особи.

Така діяльністьь відбувається на підставі договорів між суб"€ктамн

підприємницької діяльності. Іноземні інвестори мають право укладати договори

(контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію,

спільне виробництво тощо), не пов'язану Із створенням юридичної особи,

відповідно до законодавства України. Така господарська діяльність регулюється

законодавством України. Сторони за договорами (контрактами) повинні вести

окремий бухгалтерський облік та складати звітність про операції, пов'язані з

виконанням умов цих договорів (контрактів), та відкрити окремі рахунки в

установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами

(контрактами). Договори (контракти) повинні бути зареєстровані у терміни та в

порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Майно (крім товарів

для реалізації або власного споживання), що ввозиться в Україну іноземними

інвесторами на строк не менше трьох років з метою інвестування на підставі

зареєстрованих договорів (контрактів), звільняється від обкладення митом. При

відчуженні такого майна раніше трьох років з часу зарахування його на баланс

мито сплачується. Прибуток, одержаний від спільної інвестиційної діяльності

за договорами (контрактами), оподатковується відповідно до законодавства

України.

41. Створення підприємств, філій представництв в Укр., економічний та

юридичний аспекти .

В економіці Укр створюються та функціонують пІд-ва різний організаційно-

правових форм, господарське зак-во визначає загальні та спеціальні умови їх

створення. Загальні умови поширються на всі форми під-в Вони визначені

Законами Укр. Про під-ва в Укр., Про під-во, який регулює загальні умови

створ. Юр. Особи, у т.ч. й під-ва. Спеціальні умови визначені - законами про

їхні окремі види- Як правове поняття створення включ. Визначення засновників,

їх засновницької компетенції, порядок діяльності щодо створення під-в.

Створення під-ва- це затвердження . та одержання передбачений законом

документів:

рішення власника (власників) або уповноваженного органу про створеня під-в,

статуту.якшо цього вимагає організаційна форма, посвідчення про держ.

Реєстрацію, При необхідності для новостворенного під-ва земельної ділянки

сюди входять також документи землекористування (землеволодіння), визначені

земельним законодавством Укр. Під-ва мають право створювати в Укр. Свої

відособлені підрозділи: філії, представництва, відділення з правом відкриття

поточних та розрахункових рахунків. Відкриття відособлених підрозділів не

потрибує їх реєстрації. Під-во лише повідомляє про них реєстраційний орган

шляхом внесення додаткової інформації. В екон. Розумінні під-во - це осн.

Ланка народного господарства, яка забезпечує виробництво основної маси

товарів послуг, здійснює науково-дослідницьку діяльність з метою привласнення

доходу (прибутку). На під-ві зосереджена певна сукупність продуктивних сил та

відносин власності. В економічному розумінні створення під-ва - цс вибір осн.

Сфери Його діяльності, оренда чи купівля приміщення та засобів виробництва ,

найм потрібних працівників або підготовка необхідних кадрів, залучення людей

до співробітництва, проведення рекламної компанії. Позитивні сторони

створення під-ва в Укр. - це надання роб. Місць, щдвіщення ВВП (шляхом віходу

на міжнародній ринок.

43(частично). Порядок пропуску товарів, майна і транспортн. Засобів через

митний кордон.

Порядок пропуску товарів. Товари суб'єктів ЗЕД підлягають пропуску за умови

дотрим Таких вимог:

1 .Реєстрація суб'єктів ЗЕД у Мін-стві зовн.-екон. зв'язків Укр.

2.Декларування товарів згідно з встановл. порядком.

3.Подання ліцензій у випадках, якщо товар підлягає ліцензуванню.

4.Надання дозволу ін. Органів, якщо товар підлягає контролю в цих органах. Ці

дозволи видаються:

а) органами МВС Укр.- на зброю, боєприпаси, вибухові, сильнодіючі та отруйні

речовини;

б) органами Мін-ства зв'язку Укр. - на радіоелектронні засоби та

високочастотні пристрої;

в) закладами Мін-ства культури Укр. -на культурні цінності при їх вивезенні

за кордон;

г) закладами Мін-ства охорони здоров'я Укр. - на ліки, мед. Препарати та

джерела іонізуючого випромінювання, а також а також комісією по новій мед-

техніці Мін-ства охорони здоров'я Укр. - при вивезенні мед.

Інструмснтарію(крім приладів та апаратури), виготовл. в Укр.

44. Митна вартість, особливості її визначення та застос-ня.

Юр основою для визначення митної вартості(МВ) товару є з-н про єдиний митний

тариф. Нарах мита на товари та ін предмети, що підлягають митному обкладенню,

провадиться на базі їх МВ, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає

сплаті за них на момент перетину митного кордону Укр. При визнач МВ до неї

включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні

витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: на трансп-ня, навантаження,

розвантаження, перевантаження та страх-ня до пункту перетину митного кордону

Укр; комісійні та брокерські; плата за використ об'єктів інтелект власності,

що належить до даних товарів та ін предметів і яка повинна бути оплачена

імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

При явній невідповідності заявленої МВ товарів та ін предметів вартості, що

визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості

перевірки її обчислення митні органи Укр визначають МВ послідовно на основі

ціни на ідентичні товари та ін предмети, ціни на подібні товари та ін

предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та ін

предметів. Знання ст.16 з-ну про єдиний мит тариф Укр, методики ціноутворення

товарів і вивчення рівнів цін, що склалися на момент митного оформлення на

світ ринку, дозволяють використ загтеорет підходи до визначення МВ. МВ

визначається шляхом додавання певних витрат до фактурної вартості МВ за ціною

угоди щодо ідентичних товарів визнач за ціною товарів, однакових за всіма

ознаками з товарами, що оцінюються. МВ за ціною угоди щодо подібних товарів

оцінюється за ціною товарів, що хоча і не є однаковими за всіма ознаками,

проте мають схожі хар-ки і складаються з однакових компонентів, завдяки чому

виконують однакові функції у порівнянні з товарами, що оцінюються, та

вважаються комерційне взаємозамінними МВ, що визначається шляхом віднімання

вартості, обчисл відніманням від ціни одиниці товару звичайних надбавок на

прибуток, ввізного мита, податків та зборів, сплачених у зв'язку з митним

оформленням товару. Якщо на імпортований товар відповідною пост КМУ

встановлено мінім МВ, то основа нарах митних платежів має бути не менша від

цієї вартості. Експортна МВ визнач на основі ціни, що буде сплачена або

підлягає сплаті за ці товари Ця вартість підтверджується калькуляцією витрат

на виробництво одиниці товару на підставі комерційних, трансп, банк, бухг та

ін документів, що містять відомості про вартість товарів При розрахунку

експортної ціни за формулою передбач, що у контракті відсутня фіксована ціна

товару та встановлено лише умови її визначення, і розрахунок проводиться на

основі формули розрахунку ціни на визначену дату або за біржовими котуваннями

на дату продажу товару. Таким чином, для ефективного застосування ставок

імпортного мита слід насамперед достовірно визначити МВ товару.

45. Единий митний тариф та порядок його застос.

Єдиний мит тариф(ЄМТ)-регул з-м Укр про ЄМТ від 5/02/92р. Порядок формув та

застое ЄМТ при ввезенні на митну територію Укр та вивезенні за межі цієї

території товарів та ін предметів встановл з метою обкладення митом зазначених

товарів та ін предметів. ЄМТ - це систематизований звід ставок мита, яким

обклад товари та ін предмети, що ввозяться на митну територію Укр або

вивозяться за межі цієї території. ЄМТ встановлює на єдиній митній території Ук

обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію Укр або вивозяться

з цієї території. Ставки ЄМТ є єдиними для всіх суб'єктів ЗЕД незалежно від

форм власності, організації госп діяльності та терит розташування, за винятком

випадків де­яких випадків. ЄМТ затвердж ВРУ за поданням КМУ. За заг правилом

товари та ін предмети, що ввозяться на митну територію Укр і вивозяться за межі

цієї території, підлягають обкладенню митом. Мито, що стягується митницею,

являє собою податок на товари та ін предмети, які переміщ через митний кордон

Укр. Види і ставки мита: в Укр застое такі види мита: адвалерне, що нарахя у %

до митної вартості товарів та ін предметів, які обкладаються митом; специфічне,

що нарах у встановленому грош розмірі на одиницю товарів та ін предметів, які

обклад митом; комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення. Ввізне

мито нарах на товари та ін предмети при їх ввезенні на митну територію Укр.

Воно є диференційованим: до товарів та ін предметів, що походять з держав, які

входять разом з Укр до митних союзів або утворюють з нею спец митні зони, і в

разі встановл будь-якого спец преференційного митного режиму згідно з міжнар

дог за участю Укр, застое преференційні ставки ввізного мита, передбач ЄМТ; до

товарів та ін предметів, що походять з країн ~\6о екон союзів, які

корнет в Укр режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти

госп діяльності цих країн або союзів мають «іільги щодо мит, за винятком

випадків, ьоли зазначені мита та пільгг щодо них встановл в рамках спец

преференційного митного режиму, застое пільгові ставки ввізного мита, передбач

ЄМТ; до решти товарів та ін предметів застое повні (загальні) ставки ввізного

мита, передбач ЄМТ. Вивізне мито нарах на товари та ін предмети при їх

вивезенні за межі митної території Укр. Воно нарах за ставками, передбач ЄМТ.

Мито нарах митним органом Укр відповідно до положень з-ну і ставок ЄМТ, чинними

на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті Укр, так і в

інозем валюті, яку купує НБУ. Мито вноситься до держ бюджету Укр.

46. Зміст і види транспорт операцій узовн торгівлі.

Транспорт є осн сполучною ланкою між продавцем і покупцем. Ціль трансп-ня -

своєчасна доставка вантажу в належному стані в кінцевий пункт призначення

Існують різноманітні засоби трансп вантажів між країнами Плануючи

відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати ряд

обставин:

вид вантажу, відстань і маршрут перевезення Місце відправлення вантажу в

кінцевий пункт перевезення є також визначальними при виборі виду транспорту У

перевезеннях на континенті використ залізничний, авто і авіаційний транспорт

Вирішальними при виборі одного з них є: вартість перевезення, безпека трансп-

ня, чинники часу. Найшвидший засіб доставки вантажів - авіатранспорт. Проте

він дорогий і тому застое тільки в надзвичайних випадках, коли необхідно

доставити вантаж у мінім термін. Морські перевезення поділ на ринок

трампового і лінійного судноплавства Трамповими назив судна, що вчиняють

нерегулярні рейси, без чіткого розкладу і спрямовуються судновласниками туди,

де є попит на тоннаж. Лінійне судноплавство - форма трансп послуг, що

забезпечує регулярні перевезення між встановл портами генеральних вантажів по

заздалегідь оголошеному розкладу. До переваг лінійного судноплавства

ставляться:

регулярність, дотримання термінів розкладу, відносно стабільні ціни,

експлуатація спеціалізованого тоннажу, наявність широкої мережі агентів.

Проте це потребує значних витрат і тому тарифи лінійних перевізників вище

фрахтових ставок при трампових перевезеннях. Осн док-м у морських

перевезеннях є коносамент. Коносамент - документ, що видає судновласник

вантажовідправнику в підтвердження прийняття вантажу до перевезення морським

шляхом. Коносамент виконує три осн функції: засвідчує прийняття

судновласником (перевізником) вантажу до перевезення, є товаророзпорядчим

документом, свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським

шляхом, відповідно до якого перевізник зобов'язується доставити вантаж. Осн

док-м у перевезенні товарів залізницею з країни в країну є залізнична

накладна. Вона виконує функції: договору про перевезення; товаророзпор

документа;

підтвердження про приймання вантажу до перевезення Осн док-м в авто

перевезеннях є товаротранспортна накладна, що виконує функції;

договору перевезення; товаророзпор документа; розписки перевізника.

Осн док-м в авіаперевезеннях є авіанакладна, що виконує функції:

договору повітряного перевезення; товаророзпоряд документа; розписки в

Прийомі вантажу до перевезення; митної декларації.

47. Міжнар правила Інкотермс і їх застое і зовн торгівлі.

Інкотермс — це систематиз поєднання низки міжнар торгівельних звичаїв,

базисні умови поставки. Видаються вони Міжнар торгів палатою і вперше були

опубліковані у 1936 року Ціллю Інкотермс е забезпечення комплекту міжнар

правил по тлумаченню найбільше широко використ торгових термінів в області

зовніш торгівлі. Сфера дії Інкотермс обмежена питаннями, пов'язаними з

правами і обов'язками сторін договору купівлі-продажу у відношенні постачання

проданих товарів. Вони несуть всього лише рекомендаційний хар-р: по-перше,

Інкотермс не регул наслідки, що може мати контракт щодо права власності на

товар і не містять засоби прав захисту у випадку порушення контракту однієї

зі сторін; по-друге, тільки пряме посилання на використ правил у тексті

контракту є підставою для тлумачення контракту відповідно до Інкотермс, по-

третє, при наявності в контракті посилання на умови Інкотермс і одночасно

статей, що суперечать або обмежують їх, такі статті мають превалюючу дію

Застое термінів Інкотермс спрощує скаладання і узгодження торг договорів,

сприяє однаковому тлумаченню і розумінню контрагентами різних країн умов

постачання товарів. Застое термінів дозволяє гопод суб'єктам з різних країн,

що можуть мати різне внутрішнє зак-во, різноманітну практику здійснення

торгових операцій і т.п., досягти однакового розуміння своїх зобов'язань по

постачанню товару, уникнути витрат часу на узгодження і детальний опис у

договорі купівлі-продажу умов постачання товару, зводити до мінімуму можливі

спори в зв'язку з неправильним розумінням, тлумаченням умов постачання товару

і запобігти в зв'язку з цим збоям у постачанні. Правила виступають свого роду

міжнар еталоном, стандартом в області постачання товарів Застое термінів укр

госп суб'єктами, у взаємовідносинах із їхніми інозем контрагентами спрощує

упорядкування й узгодження торгових договорів, сприяє однаковому розумінню і

тлумаченню умов постачання товарів, незважаючи на можливі розходження між

зак-вом України і зак-вом країни. Обов'яз використ правил в Укр встановлена

указом през від 04.10.94 р. про застое міжнар правил інтерпретації

комерційних термінів.На даний момент у світі існує Інкотермс 2000, який досі

офіц не опублік в Укр. В нових правилах пропонується більш просте і ясне

визначення 13 термінів, кожний із який був переглянутий, а також врах широке

поширення зон вільної торгівлі, збільшення використ електронних засобів

зв'язку при вчиненні торгових угод і зміни у практиці трансп товарів.

Структура Інк-2000 залиш такою же, як і структура Інкотермс-1990. Як і в

попередній редакції, у правилах зберігається 13 торгових термінів, об'єднаних

у 4 групи: група Е: ЕХ\У Франко завод (назва місця); група Р:

РСА Франко перевізник (назва місця призначення), РА5 Франко уздовж борту

судна (назва порту відвантаження), РОВ Франко борт (назва порту

відвантаження); група С:

СРК. Вартість і фрахт ( назва порту на призначення), СІР Вартість, страх і

фрахт (назва порту призначення),СРТ Фрахт/перевезення оплачені до (назва

місця призначення), СІР Фрахт/перевезення і страх оплачені до (назва місця

призначення); група

ВАР Поставка до кордону (назва місця постачання), ОЕ8 Постачання із судна

(назва порту на призначення), ОЕО Постачання з пристані (назва псування

призначення), Постачання без оплати мита (назва місця призначення), ООР

Постачання з оплатою мита (назва місця призначення). Крім того, значні зміни

були внесені в дві області: -митне очищення і здійснення митних платежів по

термінах РАЗ і ОЕО; -обов'язку по навантаженню і розвантаженню по терміні

РСА.

48. Організація морських, залізн., явтомоб. перевезень.

Транспортні перевезення - перевезення вантажів, пасажирів між 2 і більше

країнами. Існують різноманітні способи транспортування вантажів між країнами.

Інколи можливість вибору виду транспорту відсутня. Вантажі, що швидко псуються,

перевозяться авіатранспортом. Водночас, авіаперевезення недопустимі для

легкозаймистих, вибухонебезпечних вантажів. Основну частину міжнародних

морських перевезень складають перевезення масових наливних і навалочних

вантажів (нафти, зерна, кам,яного вугля). Вирішальним при виборі одного з видів

транспорту є, окрім виду вантажу, такі умови: 1 .Фактор часу. Очевидно,

що найшвидший спосіб доставки вантажу -авіатранспорт. Однак він дорогий і тому

застосовується тільки в екстрених випадках. В ін. випадках розробляються добре

сплановані програми поставок. Товар слід закуповувати, якщо це можливо, у тих

країнах, з я ких їх зручніше доставляти. 2. Вартість перевезення. Не

існує якихось певних правил, які дозволяють визначити точний % вартості

транспортних витрат по відношенню до вартості товару. Здоровий глузд підказує,

що це повинен бути невеликий %_3. Безпечність транспортування. Крихке і

дороге обладнання найкраще перевозити авіатранспортом, навіть якщо поставка

даного вантажу не термінова. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки високий

(запчастини автомашин, медикаменти тощо) доставляються, як правило, традиційним

способом

морем, хоч коштує це трохи дорожче. Етапи міжнародного перевезення вантажів:

1.Аналіз: тарифів (ціни, екон. обгрунтування перевезення товару), умов

перевезень (вид товару, технічних умов перевезень). транспортних ринків;

2.Планування:

зовнішньо-торгівельних перевезень, транспортних витрат; 3.Підготовка товару

до транспортування;

4.Укладання договору; 5.Страхування;

6.Виконання санітарних, митних і ін. операцій; 7. Розробка транспортно-накладної

документації; 8. Організація контролю за перевезенням товару; 9. Вирішення

спірних питань. Документи. що супроводжують товар: накладна, консомент

(має 3 ф-ії: майнова, товарно-розпорядча, договірна), книга міжнародних

дорожніх перевезень.

??. Особливості застосування базисних умов (САР)

— За цих умов експортер за власний кошт зобов.язанний: поставити товар з

документами, що підтверджують його відповідність вимогам контракту ;

упокувати товар у відповідну морську упаковку , зафрахтувати судно до місця

призначення ; доставити товар у порт;

отримати експортну ліцензію та виконати митні формальності;

повантажити товар на судно;

повідомити імпортера про повантаження і передати йому комплект документів , у

т.ч. морський коносамент.

Імпортер зобов: застрахувати товар, покрити всі витрати, пов.язані з

транспортуванням вантажів , за винятком фрахту; прийняти документи в

еспортера; оплатити товар. Ризик і право власності переходить від продавця до

покупця у момент перетинання вантажем борту судна в порту повантаження.

49. Страхуваяня з-.т. діяльності, види і зміст.

Страхування - це система екон. відносин, яка полягає в утворенні за

рахунок підпр., організацій і населення спеціального фонду засобів для

відшкодування збитків у майні, завданих у результаті стихійного лиха та ін.

несприятливих випадкових явищ. У страхуванні обов.язковою є наявність 2 сторін:

страхової організації (страховика) та юр. і фіз. осіб, які вносять у страхову

організацію встановлені платежі. Характерні риси страхування: 1.

Цільове акумулювання коштів, які використовуються тільки на покриття втрат у

заздалегідь обумовлених випадках; 2. Ймовірний х-р відносин, оскільки

заздалегідь невідомо, коли наступить відповідна подія, якою буде її сила і кого

зі страхувальників вона стосуватиметься;

З.зворотність коштів, оскільки вони призначені для виплати всім страхувальникам

у сукупності (але не кожному страхувальнику зокрема). Види страхування:

1 .Майнове, об.єктом якого є різноманітні матеріальні цінності; 2.Особисте, де

основою економічних взаємин є події у житті фіз. осіб; 3.Страхування

відповідальності, предметом якого виступають найрізноманітніші зобов.язання

страхувальника щодо відшкодування збитків (шкоди) третім особам. З метою

зменшення можливих валютних втрат через різкі коливання курсів валют та їх

інфляційне знецінювання застосовується метод хеджування. тобто метод

укладання поряд з основним контрактом контракту про купівлю в постачальників

відповідного товару на термін (йдеться про пізніший термін, ніж за основним

контрактом) за фіксованою ціною. Спекулюючи на біржі цим основним контрактом,

експортет розраховує отримати прибуток, який компенсує йому можливі збитки при

виконанні основного контракту. Багато іноземних банків часто здійснюють і

валютні угоди "на термін" (форвардні валютні операції) - купівля чи

продаж певних сум відповідної валюти за заздалегідь обумовленим курсом на

основі поточних ринкових котирувань з її фактичною передачею у розпорядження

контрагента у певний строк у майбутньому. Таким чином, банки страхують себе і

своїх клієнтів від можливих валютних збитків від час проведення останніми з.-т.

операцій. Використовується і такий метод страхування від валютного ризику, як

проведення угод "спот" із валютами й одночасне розміщення їх на

грошових ринках.

50. Система валютного регулювання ЗЕД в Укр.

Механізм валютного регулювання має 2 рівні: міждерж. і національний. Ф-ії

регулювання міжнародних валютних відносин покладені на МВФ. У 1992р. у члени

МВФ біли прийняті країни колишнього СРСР, у т.ч. й Укр. Вступивши у члени МВФ

Укр. одночасно ввійшла у структуру Світового банку, їй виділена квота акцій на

загальну суму 1.3 млрд. дол. Валютну готівку за членство Укр. в банку в сумі

7,9 млн. дол. внесла Голландія, котра є країною-опікуном нашої країни у цій

банківській структурі. Вступ Укр. до МВФ і Світового банку дає їй можливість

отримувати достатньо вагомі кредити для структурної перебудови екон.,

стабілізації власної валюти, відкриває шлях для залучення іноземних інвестицій.

Механізм валютного регулювання в Укр. на нац. рівні являє собою систему

контролю за припливом і відпливом іноземної валюти з країни в країну. Із цією

метою урядом приймаються постанови щодо валютного регулювання з різноманітними

обмеженнями. Як правило, це постанови, які: а) вимагають від окремих осіб чи

фірм, що отримують іноземну валюту, передати або продати її урядові; б)

нормують запаси іноземної валюти. Підприємець, який бажає здійснити платежі за

кордон в іноземній валюті, може потрапити під обмеження обсягу валюти, що не

дозволить йому купити стільки товарів за рубежем, скільки він би хотів. Тому,

укр. фірма, яка бажає експортувати свої товари за кордон, повинна знати про всі

діючі постанови щодо валютного регулювання в Укр. і в ін. країнах, позаяк вони

можуть відбитися на її спроможності поставляти товари чи отримувати

плаД-ежі з цих країн.

51. Операції з валютою та порядок розрах., ф-ії НБУ і комерц. банків.

Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням

обмежень, встановлених актами валютного законодавства Укр.. Усі надходження на

користь резидентів у іноземній валюті підлягають обов'язковому продажу через

уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку Укр.. Кошти у валюті

Укр., одержані уповноваженими банками від виконання зазначених операцій,

підлягають відрахуванню резидентам. Структура міжбанківського валютного ринку,

а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському

валютному ринку визначаються НБУ. НБУзобов'язаний проводити політику,

спрямовану на підтримання валюти Укр.. і з цією метою може виступати суб'єктом

міжбанківського валютного ринку Укр.. НБУ видає індивідуальні та генеральні

ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим

ліцензування. Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що

одержали ліцензію НБУ: а/ від свого імені купують і продають іноземну валюту на

міжбанківському валютному ринку Укр. за дорученням і за рахунок резидентів і

нерезидентів; б/ мають право від свого імені і за свій рахунок купувати

іноземну валюту готівкою у фізичних осіб резидентів і нерезидентів, а також

продавати її фізичним особам резидентам. У розрахунках між резидентами і

нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу

іноземна валюта. Більшість валютних операцій здійснюється у доларах, а також у

нім. марках, англ. фунтах стерлінгів, япон. ієнах, франц. і швейц. франках.

Останнім часом у валютний оборот включаються і міжнар. засоби платежу - Евро,

ЕКЮ та ін. колективні валюти.

52. Порядок визначення валютного курсу

Валютний курс - співвідношення обміну 2 грошових одиниць, або ціна однієї

валюти, виражена в ін. валюті. Його зміни суттєво впливають на розвиток як

внутрішньогоспод. процесів, так і зовнішньоекон. позицій тієї чи ін. "країни. У

більшості країн при встановленні валютного курсу застосовується пряме

котирування. Воно означає, що певна постійна сума іноземної валюти

використовується для вираження змінної величини відповідної суми нац. валюти.

Валютні котирування встановлюються банками. При цьому залежить від того, чи

здійснює банк купівлю чи продаж валюти, ррозрізняються курси продавця і

покупця. За курсом покупця банк купує іноземну валюту, а за курсом продавця -

продає її. Різниця між курсами продавця та покупця використовується для

покриття витрат банку і звичайно містить банківський прибуток. Ця різниця, що

називається маржею чи спредом, як правило, становить десяті або й навіть соті

частки % і може коливатися залежно від конкретної ситуації на валютному ринку.

53. Відповідальність за порушення валютного законодавства.

Незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як

засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного

дозволу (ліцензії), якщо відповідно актів валютного законодавства, наявність

такого дозволу (ліцензії) з обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну

або кримінальну відповідальність. Наприклад, до резидентів, нерезидентів,

винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю,

застосовуються така міри відповідальності /фінансові санкції/: за здійснення

операцій з валютними цінностями без одержання генеральної або індивідуальної

ліцензії НБУ -штраф у сумі, еквівалентній сумі /вартості/ зазначених валютних

цінностей, перерахованій у валюту Укр. за обмінним курсом НБУ на день

здійснення таких операцій. Санкції, застосовуються НБУ та за його визначенням

- підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень

провадиться у судовому порядку Суми стягнених штрафів спрямовуються до

державного бюджету.

54.1. Мета і задачи створення СЕЗ, їх класифікація

Вільні екон, зони -невелики територіальні анклави з особливо сприятливим

режимом для діяльності іноземного капіталу, слабко пов,язаним з нац ринком ї

орієнтованим переважно на експорт, Вільні екон. зони для країн із переходною

екон. покликані:

Опрацювати на внутрішній ринок країни, сприяючи насиченню його передовою

технологією та ^високоякісними товарами; 2)служити 'для країни центром

освоєння та поширення зарубіжного управлінського досвіду, полігоном для

перевірки нових форм господарювання;

3)функціонуючи в економіці країни не анклавно, а як її невід.ємна складова,

передбачати сприятливий режим не тільки для іноземних інвесторів, але і для

нац. підпр. Метою створення спеціальних економічних зон та

запровадження на територіях пріоритетного розвитку спеціального режиму

інвестиційної діяльності є залучення інвестицій у пріоритетні галузі

виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників,

що вивільняються у зв'язку із закриттям, реструктуризацією підприємств,

впровадження нових технологій, модернізація діючих виробництв, розвиток

зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення поставок на внутрішній ринок

високоякісних товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та

ринкової Інфраструктури, ефективне використання природних ресурсів. Типи

зон: 1)експортно-виробничІ зони - територіальний анклав, в якому зарубіжні

фірми виробляють для вивозу за кордон промислові товари,, й отримують прибуток

за рахунок спеціальних стимулів і привілей, 2)зони зовнішньої торгівлі -

компанії, зо діють у цій зоні можуть відстрочувати виплати (чи взагалі їх

уникати), знижувати тарифи на товари, що проходять через зону; 3) зони

підприємств - це спец, території, а яких діючі підпр отримують від місцевої

влади певні преференціальні права; 4)науково-технолог. парки -створення навколо

якогось ядра зони з особливою інфраструктурою, яка забезпечує процес

прискореної передачи нової технології в промисловість; 5)наукові парки - це

райони з підвищеною концентрацією внсокотехнологічних підпр., розташованих

поблизу великих наукових закладів; 6)технополісн - це місто та прилегла до

нього територія, де в органічній єдності розташовані підпр. високотехнолог.

галузей промисловості, наукові заклади, вузи, що готують для технополісів

наукові й інжинерні кадри, та житлова забудова з відповідною сучасною

виробничою і соц. Інфраструктурою.

54.2. Механізм ф-ння СЕЗ

Вільні екон. зо.ни - невелики територіальні анклави з особливо

сприятливим режимом для діяльності іноземного капіталу, слабко пов.язаним з

нац. ринком і орієнтованим переважно на експорт. В СЕЗ створюються

сприятливі митні умови та режим митного оподаткування. На складах, які

розміщені в вільних зонах, товари зберігаються до їх переміщення всередину

країни через митний кордрн або до їх реекспорту, В першому випадку виплачується

відповідне мито, в другому - товари вивозяться без дотримання будь-яких митних

формальностей На всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності СЕЗ поширюється

система державних гарантій захисту інвестицій. Держава гарантує суб'єктам

господарської діяльності СЕЗ право на вивезення прибутків і капіталу,

інвестованого в СЕЗ, за межі СЕЗ і України. Суб'єкти економічної діяльності, що

діють на території СЕЗ, здійснюють матеріально-технічне постачання і реалізацію

продукції, а також одержують І надають послуги у формах і на умовах, які вони

визначають самостійно на основі договорів із своїми контрагентами. Органи

державної виконавчої влади не мають права застосовувати у відносинах із

зазначеними суб'єктами обов'язкове державне замовлення. Суб'єкти економічної

діяльності СЕЗ мають право брати участь у конкурсах на державні замовлення, що

оголошуються державними установами України, На території СЕЗ мають право

функціонувати будь-які суб'єкти економічної діяльності. Вони мають право

самостійно обирати види, форми і методи своєї діяльності на території СЕЗ, що

не суперечать законодавству України, На території СЕЗ не ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ

ДІЯЛЬНІСТЬ, ЩО суперечить міжнародним угодам, учасником яких є Україна.

54.3. Умовн і особливості створення СЕЗ в Укр.

СЕЗ створюються ВР за ініціативою Президента України, КМ або місцевих Рад

народних депутатів та місцевої державної адміністрації У разі створення СЕЗ за

ініціативою Президента або КМ відповідне рішення може бути прийняте лише після

одержання письмової згоди відповідної місцевої Ради народних депутатів, та

місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається

розташувати СЕЗ- У разі, коли ініціатива у створенні СЕЗ належить місцевим

Радам народних депутатів та місцевим державним адміністраціям, вони подають

відповідну пропозицію КМ. КМ повинен розглянути пропозицію про створення СЕЗ у

60-денниЙ строк з дня її надходження і подати висновок з цього питання до ВР.

Підсумки діяльності СЕЗ в Укр незначні. Всі зони фактично ф-ють на основі

правил, розроблених в житті за кордоном. Але існує думка, що це питання не

повинно вирішуватися на укр. принципах. Для цього необхідно з.ясувати, які нам

необхідні зони в майбутньому. Необхідно розробляти власну концепцію створення і

ф-ння СЕЗ, основними засадами якої є: 1)зони повинни формуватися не під тиском

місцевих адміністрацій, а виходячи з мотивів н\г ефективності; 2)нашій країні

необхідно створювати СЕЗ в першу чергу для своїх півдпрємців. Залучати нац.

капітал, в тому числі і той, який "уплив" за кордон; 3)розвиток. СЕЗ необхідно

починати з галузевих, виробництв.

54.4. Світовий досвід використання режимів СЕЗ

Вільні екон. зони -невелики територіальні анклави з особливо сприятливим

режимом для діяльності іноземного капіталу, слабко пов,язаним з нац. ринком і

орієнтованим переважно на експорт. В світовній практиці можна прослідкувати

відхилення від концепції спеціальних зон. Такими відхиленнями є: 1) спонтанне

поширення зональних привілеїв і пільг на прилеглі території;

2)поступова (й успішна) переорієнтація ряду зон на внутрішній ринок, що

суперечить самій Їх ідеї (продукція, наприклад, вільної зони Манаус у Бразилії

майже повністю поглинута внутрішнім ринком), 3)охоплення зонами дуже великої

території, а не відносно маленького промислового анклаву (відомі випадки, коли

практично цілі держ. виявлялись такими зонами); 4)трансформація виробничої зони

в зону з сервісною орієнтацією (вільна зона Монтего-Бей, Ямайка).

55.1. Зміст і структура з.-т. контракту Основними елементами з.-е.

контракту є: 1.Назва, номер контракту, дата і місце йог укладання; 2. преамбула

- визначається повне найменування сторін із зазначенням країни; 3.предмет

контракту - визначається який товар (роботи, послуги) один із контрагентів

зо6ов,язується поставити іншому, із зазначенням точного найменування марки,

сорта або кінцевого результату виконуваної роботи; 4. Кількість і якість товара

(обсяг виконуваємих робіт, надання послуг); 5.базисні умови поставки товарів

(приймання\здачі виконаних робіт, послуг) визначаються вид транспорту і базисні

умови поставки, які визначають обов.язки контрагентів щодо поставки товарів і

встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до ін., а також

конкретний строк поставки товара. У випадку укладння контракту на

виконання робіт, послуг в цьому розділі визначаються умови і строк виконання

робіт, послуг. 6.Ціна і загальна вартість контракту

визначається ціна одиниці товару, загальну вартість за контрактом, а також

валюту платежу; 7. Умови платежу - визначає засоби, порядок, терміни

фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами контракту взаємних

платіжних зобов.язань Світова практика розрахунків грунтується на З основнихх

способах платежів: а) готівковий платіж - оплата товару через банк до чи

після передачі експортером товаросупровідних документів або товару у

розпорядження покупця; б) платіж з авансом - сплата експортерові обумовленої

в контракті суми в рахунок поставки товару в майбутньому; в) платіж у кредит

-надання експортером імпортерові комерційного кредиту; 8. умови

здачі(приймання) товару визначаються строки і місце фактичної передачи

товару, перелік товаросупровідних документів; 9. Упаковка та маркування - цей

розділ містить відомості про упаковку, основне призначення якої є збереження

товару від загибелі та пошкоджень під час транспортування до місця

призначення та нанесення на ній відповідне маркування; 10 Форс-мажорні

обставини - цей розділ містить дані про те, в яких випадкаах умови

контрактуможуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії,

втручання з боку влади ін.). При цьому сторону звільняються від

відповідальності на строк дії цих обставин; 11. Санкції і рекламації -

визначає порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків і

пред.явлення рекламацій у зв,язку з невиконанням або неналежним виконанням

одним із контрагентів своїх облв,язків 12. арбітраж - вказується місце

арбітражного суду (країна і право, яке застосовується) або обумовлюються

випадки, в яких сторони можуть звернутися до суду; 13. Юр. адреси, поштові та

платіжні реквізити. За домовленості сторін в контракті можуть визначатися

додаткові умови (страхування, гарантії якості, залучення субвиконавців тощо).

55.2. Формувяння ціни з.-т. контракту

Контрактні ціни у сфері з.-с. діяльності визначаються суб'єктами з.-е.

діяльності на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також

інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення з.-е.

контрактів. Міністерство екон. може запроваджувати індикативні ціни на

товари: щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи; щодо яких

застосовуються спеціальні імпортні процедури; щодо експорту яких встановлено

режим квотування, ліцензування; щодо експорту яких встановлено спеціальні

режими; в інших випадках на виконання міжнародних зобов'язань Укр.. В цих

випадках контрактні ціни у сфері з.-е. діяльності визначаються суб'єктами з.-

е. діяльності відповідно до індикативних цін, запроваджуваних Міністерством

еономіки. У контракті, вже підписаному сторонами угоди, ціну товару може бути

зафіксовано в момент укладання угоди, ціну товару може бути зафіксовано в

момент укладання угоди лише на строк її дії чи до моменту її виконання.

Залежно від засобу фіксації розрізняють такі види цін: 1. тверда -

встановлюється в момент підписання контракту і не підлягає зміні в процесі

виконання угоди; 2. рухома - ціна, яку зафіксовано в контракті і яку може

бути змінено в процесі його виконання; 3.змінна -може бути використана

контрагентами угоди на поставку товарів тривалого виготовлення; 4. ціна з

наступною фіксацією - встановлюється в процесі виконання контракту та

потребує спеціального застереження в тексті контракту.

55.3. Підготовка і складання з.-т. контракту

Підготовка включає З етапи: 1.Вибір ринку та його вивчення. Вивчення

ринку проводиться за програмою маркетингу Фактори, які вивчаються: політ,

відносини з країною-контрагентом, ємкість товарного ринку, кон,юктура товарних

ринків,торгово-політичні умови, транспортні умови, умови платежу та кредиту,

правові питання, специфічні вимоги ринку, канали та методи збуту, джерела

вивчення ринку 2. Вибір контоагенту.Якщо угода укладається з фірмою,

потрібно ознайомитись з правовим становищем фірми, щоб знати, хто платитиме

борги, кому надається право укладення угод, які межі повноважень.3.Проведення

попередніх переговорів і укладання контракту Основним способами ведення

переговорів є...

55.4. Реєстрація зовнішньоторгівел. контрактів в Україні

УПУ Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів в Україні.

0. товари, відносини з реекспорту яких регулюються чинним законодавством

України та міжнародними договорами України;

1. товари походженням з України, щодо яких міжнародними договорами України

передбачено добровільні обмеження експорту з метою запобігання демпінгу;

2. товари походженням з України, щодо яких здійснюються антидемпінгові

процедури;

3. товари походженням з України, імпорт яких до інших держав квотується,

контингентується, ліцензується відповідно до законодавства цих держав або

нормативних актів економічних угруповань, митних союзів;

4. товари походженням з України, експорт яких здійснюється у рамках бартерних

(товарообмінних) операцій чи операцій з зустрічною торгівлею. Порядок

здійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів ( Наказ Мінеко

29.06.2000 N 136)

Для реєстрації зовнішньоекономічних договорів подаються такі документи:

заява в довільній формі на офіційному бланку суб'єкта зовнішньоекономічної

діяльності -заявника за підписом його керівника; інформаційна картка

зовнішньоекономічного контракту установленої форми, оригінал

зовнішньоекономічного договору (контракту) з усіма чинними на дату подання

додатками, копія свідоцтва про державну реєстрацію с.п.д., витяг з реестра

про реєстрацію іноземного с.п.д., документ про оплату послуг за реєстрацію

зовнішньоекономічного договору. Документи на реєстрацію контрактів подаються

до

міністерства економікі україні в установленій час, і приймаються у спеціально

визначеному приміщенні Міністерства фахівцями управління нетарифного

регулювання та контрактного обліку. Датою подання документів на реєстрацію

контрактів уважається день реєстрації заяви в Міністерстві економіки, що

підтверджується відповідним записом у журналі реєстрації.

Підтвердженням реєстрації зовнішньоекономічного договору (контракту) є картка

реєстрації-обліку контракту, установленої форми.

56. Організація міжн. розрахунків.

Міжнар. розрах. - це здійсн. платежів за грошовими вимогами та

зобов,язаннями, які виникають у зв.язку з екон., політ, та культурними

відносинами між юр. особами та громад, різних країн. У з.-т. операціях діє ціла

система способів, засобів і форм платежів, що створюють цілісний механізм

розрахунків. Існує 3 способи платежу: І. Платіж готівкою -

здійснюється через банк після передачи продавцем товаророзпорядчих документів

або самого товару покупцеві.

Авансовии платіж виплата покупцем обумовлених у контракті сум до передачі

товаророзпорядчих документів і самого товару у розпорядження покупця, а

найчастіше під час і навіть до виконання замовлення.

Платіфж у кредит - покупець оплачує суму, обумовлену у контракті через

якійсь час після поставки товару. Засоби платежу: 1. Чек - це

безумовна пропозиція чекодавця платнику здійснити платіж вказаної на чекові

грошової суми чекодержателеві готівкою чи перерахуванням грошей на рахунок

власника чека у банку. Розрізняють такі види чеків: а) іменний, або чек на

користь певної особи. Не може бути переданий із допомогою звичайного

індосаменту Тут передача здійснюється цесією, тобто шляхом передавального

надпису.б) ордерний -чек, виписаний на користь певної особи чи за його наказом.

Передається за допомогою індосаменту', в) чек на пред,явника - виписується

пред.явникові і може бути переданий ін." особі як з індосаментом, так і без

нього. І.Вексель - це цінний папір, що оформлюється у сгрогій

відповідності з вимогами закону та містить безумовне абстрактне грошове

зобов.язсння. Використовується переказнн безумовна пропозиція трансанта

(кредитора), адресоване трасату (боржнику), сплатити 3 особі (ремітенту) в

установлений термін вказану суму; простий - виставляється не

кредитором, а боржником, який називається векселедавцем Останній бере зобов,

язання сплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений

термін. Форми платежів: 1 100% авансований платіж у розмірі

повної вартості товару, що поставляється, Акредитик

зооов.язання банку провести за дорученням імпортера платежі експортерові відразу

ж після поставки товару та подання банкові документів, що засвідчують цю

поставку; З.їнкасо -банківська розрахункова операція, за допомогою якої

банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових

документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на

адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рах. клієнта-експортера у себе

у банку.

Відкритий рахунок - експортер записує на рахунок імпортера у вигляді його

боргу вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов,язується

погасити кредит в установлений термін.

57. Механізм розрах. при здійсн. з.-т. операцій Міжнар.

розрах. - це здійсн. платежів за грошовими вимогами та зобов.язаннями, які

виникають у зв.язку з екон., політ, та культурними відносинами між юр. особами

та громад, різних країн. У з.-т. операціях діє ціла система способів, засобів і

форм платежів, що створюють цілісний механізм розрахунків. Існує 3 способи

платежу:

Платіж готівкоює - здійснюється через банк після передачи продавцем

товаророзпорядчих документів або самого товару покупцеві.

Авансовий платіж- виплата покупцем обумовлених у контракті сум до

передачі товаророзпорядчих документів і самого товару у розпорядження покупця,

.а найчастіше під час і навіть до виконання замовлення.

Платіфж у кредит - покупець оплачує суму, обумовлену у контракті через

якійсь час після поставки товару. Засоби платежу: 1. Чек - це

безумовна пропозиція чекодавця платнику здійснити платіж вказаної на чекові

грошової суми чекодержателеві готівкою чи перерахуванням грошей на рахунок

власника чека у банку. Розрізняють такі види чеків: а) іменний, або чек на

користь певної особи. Не може бути переданий із допомогою звичайного

індосаменту. Тут передача здійснюється цесією, тобто шляхом передавального

надпису.б) ордерний -чек, виписаний на користь певної особи чи за його наказом

Передається за допомогою індосаменту; в) чек на пред.явника - виписується

пред.явникові і може бути переданий ін особі як з індосаментом, так і без

нього. І.Вексе.іь - це цінний папір, що оформлюється у строгій

відповідності з вимогами закону та містить безумовне абстрактне грошове

зобов.язання. Використовується: переказний безумовна пропозиція трансанта

(кредитора), адресоване трасату (боржнику), сплатити 3 особі (ремітенту) в

установлений термін вказану суму, простий - виставляється не кредитором, а

боржником, який називається векселедавцем. Останній бере зобов.язання сплатити

кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений термін.

Форми платежів:

1.100% авансований платіж у розмірі повної вартості товару, що поставляється;

2. Акредитив- зобов.язання банку провести за дорученням імпортера платежі

експортерові відразу ж після поставки товару та подання банкові документів, що

засвідчують цю поставку;

3.Інкасо -банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за

дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових

документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на

адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рах. клієнта-експортера у себе

у банку. 4. Відкритті рахунок - експортер записує на рахунок імпортера

у вигляді його боргу вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер

зобов.язується погасити кредит в установлений термін.

58. Сутність та форми кредитування в міжнар. торговлі.

Мїжнар. кредит -це рух позичкового капіталу у сфері міжнар. екон.

відносин, пов,язаний із наданням валютних і товарних ресурсів на умовах

повернення, терміновості і сплати %. Кредитування зовнішній торговілі включає

кредитування експорту і кредитування імпорту. Кредитування експорту

відбувається у формі: покупательських авансів, які видаються

експортерами тій чи ін. країні іноземними виробниками або експортерам. Значення

його полягає в тому, що він є формою забезпечення обов.язків іноземних

замовників та являє собою збільшення капіталу експортеру.

2. банківське кредитування експортеру, яке виступає як: а) видача

кредитів під товари в країні експортера. Цей кредит дозволяє експортеру

продовжувати операції з товарами, які передбачені на експорт, не очікуючи

реалізації раніше заготовлених товарів;

б)надання ссуд під товари, які знаходяться в дорозі. Екон. значення цих ссуд

полягає в прискоренні кругообігу капіталу експортера, тобто перетворення його

частини із товарного в грошовий; в)надання кредиту під товари в країні

імпортера, г) бланкові кредити, не забезпечені товарами, які отримують

фірми-експортери від банків, які мають з ними довготермінові ділові зв.язки або

участь в капіталі. Кредитуванню

імпорту також виступає в формі комерційного і банківського кредиту.

Комерційні, або фірмові кредити, поділяються на; 1. Кредит по відкритому

рахунку - експортер записує на рахунок імпортера у вигляді його боргу вартість

проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов.язується погасити кредит в

установлений термін.2 вексельний кредит - експортер, укладаючи угоду щодо

продажу товару в кредит, виставляє тратту (переводний вексель) на імпортера,

який отримавши комерційні документи, акцептує його, тобто дає згоду на оплату у

вказаний на ньому термін

59. Основні умови міжнар. кредитів

Міжнар. кредит - це рух позичкового капіталу у сфері міжнар. екон.

відносин, пов.язаний із наданням валютних і товарних ресурсів на умовах

повернення, терміновості і сплати %. Основні умови 1 .повернення

якщо отримані засоби не повертаються, то це безповоротня передача грошового

капіталу, тобто фінансування; 2.терміновість, яка забезпечує повернення

кредиту в установлені кредитною угодою терміни; 3. платність, шо відображає

дію закона вартості та спосіб здійснення диференційованих умов кредиту;

4.забезпеченість, яка проявляється у гарантіях його погашення; 5. цільовий х-

р, що передбачає визначення конкретних об.єктів позики та його застосування

насамперед для стимулювання експорту країни-кредитора.

??. Міжнародні товарні біржі: суть, види, цілі біржових операцій.

Товарна біржа - це постійнодіючий оптовий ринок чистої конкуренції,

на якому згідно певних правил здійснюються угоди купівлі-продажу на

якісно однорідні та легкозамінні товари. Розрізняють універсальні

(Чикагська) та спеціалізовані (Лондонська біржа металів).

Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами:

рівноправності учасників біржових торгів; застосування вільних (ринкових)

цін; публічного проведення біржових торгів.

Функції МТБ. встановлення ціни, хеджування/страхування ціни майбутнього

контракту, гарантія поставки товару (біржеві склади) та виконання зобовязань по

контрактам (інститут фьючерсів та опціонів), як джерело отримання прибутку

(через спекуляції, інвестування, арбітражні та операції лендінгу) Різновиди та

цілі біржових операцій:

0. Фьючерені операції: головна ознака — укладання угод без наявності

товару (чи безвідкладної його поставки) - поняття "фьючерса". У

фьючерсній угоді містяться конретні вимоги щодо кількості, якості, сторків та

місця поставки товару, однак величина ціни залишається перемінною. Фьючерс

ліквідується двома способами -поставкою товару або укладенням протилежної

равноцінної угоди з одностороннім розірванням попередньої (офсету).

Ліквідація фьючерсу шляхом поставки (тобто передачі покупцю "варранту" — права

власності на товар на певному біржовому складі) невигідна продавцю, оскільки

той по-перше сплачує всі витрати на транспортування товару на склад, по-друге

може понести додаткові збитки від підвищення цін. При офсеті, сторона, яка його

зініціювала отримує "виграш" від зміни цін.

1. Спекулятивні операції (скупівля/продаж фьючерсів з метою отримання

прибутку від прогнозного підвищення/зниження цін)

2. Операції хеджування:

предбачають укладання/ліквідацію фьючерсів з метою страхування від можливих

коливань цін на ринку реальних товарів. Таким чином, продавець реального

товару, змушений понести збитки від зниження цін при поставці товарів згідно

форвардного контракту, отримує компенсацію у вигляді виграшу від праледьного

офсету фьючерсного контракту.

3. Торгівля опціонами За угодою на купівлю опціону покупець отримує

привілейоване право купити/продати фьючерс по заздалегіть обумовленій ціні, а

продавець - відповідно обовязок. Цінність опціона для покупця є лише у випадку

коли йому буде вигідно купити/продати фьючерс.

0. Операції з опціонами на права є менш ризиковими, ніж операції з фьючерсами

на товари. Збитки для покупця — розмір премії за опціон+банкіський процент.

Для продавця знижується ризик збитків від програшу фьючерсу, оскільки його

ціна стає фіксованою на строк дії опціону. В аспекті хеджування опціони

забезпечують страхування не тільки цінових ризиків, але й ризиків від

невиконання реальних контрактів чи зниження обємів виробництва.

Техніка біржових операцій . Основними учасниками біржових операцій є члени

біржі, тобто юридичні чи фізичні особи, які мають свою частку у статутному

капіталі біржі, і посередники, брокери, які допомагають укладати угоди у

біржовому кільці. Брокер не може представляти інтереси покупця чи продавця.

Його завдання — знайти покупця чи продавця і надати їм допомогу в укладенні

контракту. Брокер є постійним співробітником біржі, і за свою роботу він

отримує винагороду у вигляді відсотка від укладеного контракту.

Страницы: 1, 2, 3